kruckr

kruckr @ 2009-12-27T22:27:00

2009-12-27T20:23:30Z

Два мішки і люлька в зубах.Перон."Ми зі Закарпаття,нас затопило..."

Приготування до Нового Року: Сокира.Тополя.Ліс.Електричка Ходорів-Львів.

Буде щось ТАКЕ:

недавнє

2009-11-21T13:51:41Z

На загривку затягується дощ
Шротом першої осені, з численних цього року
На загривку зчіпляються сирною косою
її ноги, ступні
а її поцілунки ніде на затягуються
і від цього вольтові дуги в його голові
ще блакитніші, ще відчайдушніші.

Контактні лінзи чи луска на мізинці перед дзеркалом. Її.
Канцелярські скрепки в кожній кишені щоразу,
Як таргани. Його.

Буга-га, буга-га. Тро-га-тєль-но.

З мокрих кущів вилазить рука. Десь.
Клапті вогких слів лязгають по обличчю.
Він. Вона. Воно.

kruckr @ 2009-10-21T18:39:00

2009-10-21T17:14:37Z

Часто читаючи деяких авторів чітко бачу реальні місця.

Скажімо парк за Ельжбетою (пл.Кропивницького)асоціюється з місцем в Джойсівському "Улісі", де в епізоді Блукаючі Скелі(10 роз.)отець Джон Конмі гуляє Дубліном. Тіж трамваї,жебраки,голуби...

А от Бруно Шульцівський город\мухи\бузина\залізне ліжко дурнуватої - в Шаленстві "Цинамонових крамниць",має реальний візуальний посил - місто Ходорів, р-н Цукровня,город за бувшою стоянкою велосипедів (тепер пекарня)і перукарнею п.Міська, що стриг мого діда коли того обмежила хвороба Паркенсона...

Таких місць багато.Вони якори(термін НЛП)між реальністю текстів і пам'яттю.Я цим дорожу.

Сакрум

2009-10-09T17:34:16Z

Решта на мому фейсбуці

kruckr @ 2009-10-05T22:05:00

2009-10-05T19:01:07Z

Символи

Усе тече, все змінюється...

2009-09-15T18:54:00Z

Усе тече, все змінюється, навіть
плинність собі дозволяє
Здаватися вічним сірим гранітом.
Масивне тіло неба провисає
Осіннім целюлітом
Генеральші; весілля у дворі:
Кричать, гудять, співають
Пшениця розсипом у пластикові вікна
І в голову нікому не приходить –
«Фригітна».

Клен – Rex, як вийти в сонцелитий парк
і там: забути все, до найцупкіших істин
Але є лінь і є її плацдарм
Й тюремна сутність буднів і приміщень.
Червоний цар. Дівчата на газонах
Прогнулися і плачуть; теореми
Труть поплавки і риба не клює
Цілуй її, цілуй її проблеми
Допоки цифри у кишенях є.

Вже багато років садівники
Стоять в підніжжі парка
І плющ скидають
З кам’яних стволів,
А час вимочує, як кожум’яка душі.
Вичинює, видублює і сушить
Із Клена-Rex-а – опадають судження
На грунті озираються недужо
Та сюзерена вже
Не впізнають.

kruckr @ 2009-09-13T22:48:00

2009-09-13T19:45:12Z

О.В.
Гречаний мед проникливого світла –
У зашпори, у тріщини, у сни.
Стояла в ніші і була одним
Із пам’ятників. Раннього зневір’я
Гортаю лист що б’є
Нервовим током, але слабким
Згасаючим, чужим.
«Цей чоловік тут на Одеській жив» -
Двірнички скажуть. Дивлячись крізь око
Зелене море «Мoet de Chandon» хлебеще
і статую, як пломби Атлантиди,
Хова між хвилями. Покрова
Акафістами розіб’є об скелі
Плоди йодовані морського врожаю.
Дарма шумить прибій
Нема її… нема.
Кораблик – в морі. В Києві – спекотно.
2.09.09

kruckr @ 2009-08-27T17:37:00

2009-08-27T14:44:32Z

закінчив 6-ту частину чи то роману чи повісті.7-ма може бути остання.

Безвилазний львівський джаз на...

kruckr @ 2009-07-22T16:28:00

2009-07-22T13:37:31Z

Весь у собі.

Дні набиваються в кишеню, як дріб'язок.Яке то задоволення витрушувати їх з кишень.П'ю Елеуторокок Колючий,зелений чай.Їздив на вихідні на кар'єр-сам.Їду на наступні-на жовківщину з екскурсією(ходжу на відповідні курси),далі-СВІРЖ.

kruckr @ 2009-04-15T12:11:00

2009-04-15T09:20:32Z

дорогою до Києва авто-стопом побачив велику галявину підсніжників,високі сосни,а посередині галявини білосніжний унітаз.

о 12-ій ночі поломалась машина 1.км.- штовхав.зрештою добра душа добуксувала до заправки.Там і переночував на задньому сідінні без пічки(поломався запальник).

О 7-ІЙ В Києві.ДО ніжина за 2 год.

Друзі,Ніжин.

Такого зі мною ще не було

2009-02-20T11:30:11Z

Задумайся,задумайся...

ПРиходить вчора уночі(01:00)моя дівчина зі своїми подругами з якоїсь лесбійського зібрання
І одна з них просить провести її до дому.Я мало не закипів,але...

Встав,одягнувся,провели одну,потім іншу(дівчина залишилась вдома)...

ПОтім виявилось вони заспорили на шоколадку,чи проведу я чи ні.Моя дівчина виграла.

Морально після цього чуюся краще за всіх!!!

переконайте у зворотньому.ПРошу

2009-02-13T09:12:37Z

Останнім часом брав участь у кількох мистецьких проектах...Але жодного бажання ні Їх рекламувати,а ні говорити про них не можу(наче заціпило і тримає пальці на клавіатурі).

Те саме з щоденним життям.Воно не надто одноманітне,але усі переживання обтікають мене.Небо впало на земллю,а я сиджу в напівлотосі і чекаю на хоч який жар в животі.І він приходить...І тоді нічого не тре"

Хочу хотіти Хочу хотіти Хочу Хочу Хотіти Хотіти...

наснилось

2008-12-31T17:19:28Z

Наснився гуртожиток(поверхів десять)де одні дівчата.А поряд зелені пагорби,де сидять різні хлопці.Посидять і відходять,а дівчата примітять собі якогось для спілкування і приносять на те місце блюдечко з квашшеним огірком.Якщо наміри серйозніші:в огіка на кінці зрізана шкірка.

Дуууже цікаво.

проРимарука

2008-12-06T15:02:44Z

З Ігорем Римаруком, як з поетом, познайомився через його «Діву Обиду» в період, коли ковтав усе, що в тій чи іншій мірі було на слуху, а то й просто запало в око(мені тоді було чи не 18-20 років). Естетична врівноваженість книги і змісту одразу припала до душі. Приліпні ілюстрації бачив уперше. Згодом «Діву Обиду» пере-видали вже без них, вочевидь здешевивши видання. Але крім окремої збірки, будучи редактором «Сучасності», потрапляв у коло мого зору постійно. Все це було ще до Шевченківської премії, до того як мені, вже двадцяти восьмилітньому довелося один-єдиний раз провести з ним добрий шмат дня.
Тоді я їхав до Києва з тим, щоб ввечері, біля метро Чернігівське, мене підібрав на машині менеджер з продажу в-ва «Теза» Андрій і ми мали їхати на виставку до Чернігова. Так от, виїхав я зарання ранішнім Експресом. На порозі вокзалу зустрів знайомого поета, філософа і організатора літ. вечорів у книгарні-кафе «Кабінет» Юрка Кучерявого. А поряд з ним самого Римарука. Юрко вів якусь особисту розмову з п.Ігорем, а тому я стояв поруч, чекав нагоди привітатись. І саме тоді нас представили. Кучерявий теж їхав до столиці по справах, але у тій поїздці його більше не бачив. На відміну од Римарука, з яким доля мене посадила не лише у один вагон, а й майже поруч. Я тоді задумався про те, що, певно, взяв квиток до цього вагона першим, а п. Ігор – останнім, а ще подумав – касир заповнює спершу повністю один, а потім інший ряд у вагоні. Ми сіли поряд, розговорились. В якийсь момент з’явилась чвертка, грушка і горіхи. Я дістав дві канапки. Римарук сидів, і старанно, своїм улюбленим ножем, без якого, як зізнався, нікуди не ходить, нарізав акурат плоди. Нарізав, пригощав, розповідав: про відпочинок у свого товариша на Волині(здається у Володимирі), про родину, до якої перебрався у Львів, про ранковий Експрес, що став майже рідним для нього. Говорив тихо, так як говорив лише він. Я мусів прислухатися, бо трішки не дочував. Раптово йому стиснулося серце, але запевнив що це мине. Так і сталося. Стимульований алкоголем я розповів, що теж пишу поезію і прозу. І не поминувши скористатися нагодою, дещо прочитав. Одна йому сподобалась і він, попри те, що черга в «Сучасність» не мала, а сам часопис «на ремонті», попросив вислати йому поезії, а ще зажадав прози, передусім прози. В такій розмові дуже швидко минула дорога. Я зізнався, що маю до вечора багато часу, і погодився (не без задоволення) супроводжувати його Києвом.
Того дня, але ввечері мав їхати здається до Фастова, я зачекав його біля метро. Згодом прийшов тримаючи під пахою «Молоду Україну» яку за звичкою купував. В газеті було інтерв’ю зі Шклярем на передодні присудження Шевченківської премії, де п.Ігор був членом журі (приїхав до столиці ще й в такій якості), але було видно що ця роль була йому радше осоружна, бо, як зізнався, боротися з лобістами письменників, а не творів, досить марудно.
Вийшли біля офісу «Сучасності», де мав зустрітися з Василем Герасим’юком. Нас представили. Говорили про Уманських жидів. Але не довго.
Далі в гастроном, неподалік Хрещатика, де й до цього часу збираються за чаркою вільні, потерті життям, інтелектуали невизначеного віку. Отримавши свіжі новини, ми взявши до компанії третього( пам’ятаю лише зовнішність і причетність до кіно), рушили в Національний музей, на виставку колажів і картин Параджанова. Востаннє я тут бачив Піросмані й зацінив рівень музею. Ми помогли піднятися п. Ігорю по засніженим і слизьким сходам до входу. Наполягаючи, заплатив в музеї за всіх, і просив не перейматися цим, бо отримав гонорар. Параджанов і справді справив незабутнє враження. Колажі з підручних матеріалів замішують енергії речей на палітрі й від того стає по-домашньому затишно, комфортно. Незчувся, як загубився серед картин і залів.
Наш шлях далі проліг у спілу письменників, повз Жовтневий палац… Описую цей шлях відновлюючи по пам’яті, як не місцевий, дорогу. В спілці, з малим конфлікто пройшли повз охоронця-бабусю, що скосо дивлась на Римарука і вочевидь не йняла віри у те, що перед нею лауреат Шевченківської премії, а не якийсь випивака-пройдисвіт з вулиці. Зрештою, якому пройдисвіту закортить потрапити у кабінет до Шкляра цього морозного надвечір’я? «Але хто його знає?» - думає стара на прохідній… і телефонує до п.Василя. І ось ми вже у гарному кабінеті п’ємо і закушуємо, і на серці знову легко, і п.Василь, згадує уманщину, як поле діяльності Гонти і Залізняка, і я уважно слухаю пораду вести щоденник, як джерело натхнення в майбутньому. І мені добре, але годинник показує час й пора. Тому попрощавшись, обмінявшись телефонами, рушив у потрібному напрямку.
Ось так провели ми час з першим в моєму житті поетом, що вже відійшов і номер телефону якого стираю з пам’яті не через зміну оператора, а з більш природніх причин.

kruckr @ 2008-12-01T17:06:00

2008-12-01T14:07:32Z

З тіла сучасної людини вижато мало поту...

kruckr @ 2008-11-03T15:23:00

2008-11-03T14:45:13Z

мені повернули диплом і військовий. ПРийшли 2 пенсіонери і віддали. віддячив. головне не переживати

kruckr @ 2008-09-24T13:43:00

2008-09-24T10:44:56Z

зникла трудова,диплом,і військовий...

ПРивіт з Севастополя

2008-08-27T06:34:40Z

Ось над цим назвою цього селища задумуюсь не манше ніж на хвилину "Понізовка"... а я там живу.

На піщаних пляжах на захід від Севастопля великі хвилі. На схід - чиста вода.

ніч перед автостопом;

2008-08-21T21:48:04Z

сидів на Валах і дивився салюти,чернвоний місяць,тонізуючі страхи з трави

виявляється і Київ може бути затишним

завтра на трасу

мене чекає Гулйфест

kruckr @ 2008-07-21T17:02:00

2008-07-21T14:02:54Z

ПРиходили з ЛьвівГаз.Не дав хабара.Бу-га-га

kruckr @ 2008-07-18T11:53:00

2008-07-18T08:55:08Z

автостоп - швидкий транспорт для людей які нікуди не спішать.

Приїхати до Львова, і бачити його як уперше.

Мене кидає в піт - нирки...

маленькі підсумки

2008-07-10T14:21:02Z

Дочитав "Уліса",можна скласти поважний список авторів які неосилили цю епохальщину:Фіджеральд,Велс... Хорунжий рулить.

Їхав зі Львова до Умані автостопом. За Підволочиськом дерева переодягнені в людський одяг.Траурні вінки поряд.Дивне містичне відчуття.Попереджувальні знаки не так впливають як ці дитячі рюкзачки у формі мишенят на "плюцах" тополь.

Їду в Шешори!!!

"Діти Кукурудзи666"

2008-06-06T15:44:41Z

Почалося...Подивився "Діти Кукурудзи","Діти Курурудзи-2.Остання жатва","Діти кукурудзи-3.Жатва у місті." на черзі ше три частини. Я міг би помудрствувати на тему американського суспільства в контексті стрічок за Кінгом, але не буду, бо (О диво!)маю творчу наснагу після тих фільльмів.

Цікаво чому?

Був

2008-04-24T12:20:16Z

був у Хусті.ПРигостили Двома літрами закарпатського. перед відїздом вибрався на закинуті мури.Андрухович здається писав про них у одному з есеїв.Схожі руїни бачив на татових слайдах з Грузії.Тиса згори прекрасна.

зараз в рівному.Сонячно,добре,а десь падає сніг...

kruckr @ 2008-03-26T18:34:00

2008-03-26T16:35:12Z

перша гроза і злива,
далі-останній сніг
коротка ретроспектива
останній бліц-кріґ